План-конспект
Тема: Взаємозв'язок людини з природою. Акваріум в інтер'єрі.
Освітньо-виховні завдання теми: створити комфортні умови для навчання,
за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність.
Навчальна мета: ознайомити з видами перспективи та її будови; навчити будувати предмети та інтер’єр в перспективі, гармонійно поєднувати природні форми з середовищем; стимулювати емоційно-цінніснє та художньо-практичнє ставлення учнів до тем природи; забезпечити умови для художньо-творчої самореалізації; осмислювати різноманітні взаємозв’язки мистецтва у системі „людина-культура-світ” .
Розвиваюча мета: розвивати вміння і навички правильного користування матеріалами для передачі колориту художнього твору за задумом; творчу уяву, фантазію та творчі здібності учнів.
Виховна мета: виховувати в учнів самостійність, мислення, кмітливість,
старанність, наполегливість, бажання творчо працювати, шанобливе ставлення
до навколишнього середовища, розуміння взаємозв’язку людини з природою.
Тип уроку: комбінований урок, урок повідомлення нових знань, урок з елементами творчої діяльності; оцінювання навчальних досягнень.
Обладнання: мультимедійна дошка, дошка, гуашеві фарби, акварельні фарби, пензлі, папір.
Методи і прийоми: презентація, розповідь, бесіда, пояснювально-ілюстративний практикум.
Хід уроку
Завдання: намалювати інтер’єр кімнати з акваріумом.I . Організаційна частина.
- Добрий день діти, сідайте і приготуйте все необхідне до уроку.
II. Подача нового матеріалу.
1.Вступна бесіда Людина та природа
Людина – творіння природи, її унікальна і розумна частина. Природа й людина взаємопов’язані і впливають одна на одну.
Людина живе в оточенні тіл природи. У давнину люди майже повністю залежали від природи. З часом, вивчивши природу, вони навчилися не лише пристосовуватися до неї, але й активно змінювати її в бажаному для себе напрямі. Жива та нежива природа приносить людині високу естетичну насолоду. Спілкування з нею надихає художників на створення картин, поетів і письменників - на написання чудових творів. Та й кожному з нас приємно побувати в лісі чи на березі річки, моря, помилуватися їхньою красою.
Іншими словами, це:
2. Залежно від призначення перспективного зображення перспектива включає такі види:
2.1. Пряма лінійна перспектива
2.2. Зворотна лінійна перспектива
2.3. Тональна перспектива
Враховуючи, що люди оточили себе бетонними та цегляними лісами , ментальною потребою майже кожної людини є єднання з природним середовищем, саме завдяки кімнатним рослинам, тваринам, птахам та рибкам люди навчилися заповнювати постійну потребу єдності з природою.
Перспектива.
Перспектива ( фр. perspective від лат. perspicere - Дивитися крізь) - наука про зображення просторових об'єктів на площині або якій-небудь поверхні у відповідності з тими удаваними скороченнями їх розмірів, змінами обрисів форми і світлотіньових відносин, які спостерігаються в натурі.
1. Явище удаваного спотворення пропорцій і форми тіл при їх візуальному спостереженні. Наприклад, здається, що дві паралельних рейки сходяться в точці на горизонті.
2. Спосіб зображення об'ємних тіл, передає їх власну просторову структуру і розташування в просторі. В образотворчому мистецтві можливе різне застосування перспективи, яка використовується як один із художніх засобів, що підсилюють виразність образів.
1. Історія поняття
Перспектива як наука з'явилася в епоху Ренесансу, оскільки в той час досяг розквіту реалістичний напрямок в образотворчому мистецтві. Створена система передачі зорового сприйняття просторових форм і самого простору на площині дозволила вирішити проблему, що стояла перед архітекторами та художниками. Багато хто з них використовували для визначення перспективи скло, на якому обводили правильне перспективне зображення необхідних предметів .
Пряма лінійна перспектива
Вид перспективи, розрахований на фіксовану точку зору і передбачає єдину точку сходу на лінії горизонту (предмети зменшуються пропорційно в міру віддалення їх від переднього плану). Теорія лінійної перспективи вперше з'явилася у Амброджо Лоренцетті в XIV столітті, а знов вона була розроблена в епоху Відродження ( Брунеллески), ґрунтувалася на простих законахоптики і чудово підтверджувалася практикою. Відображення простору на площину спочатку простою камерою обскура з простим отвором ( Стінопис), а потім і з лінзою, повністю підпорядковане законам лінійної перспективи. Пряма перспектива довго визнавалася як єдине вірне відображення світу в картинній площині. З урахуванням того, що лінійна перспектива - це зображення, побудоване на площині, площина може розташовуватися вертикально, похило і горизонтально залежно від призначення перспективних зображень. Вертикальна площина, на якій будують зображення за допомогою лінійної перспективи, використовується при створенні картини ( станковий живопис) і настінних панно(на стіні всередині приміщення або зовні будинку переважно на його торцях). Побудова перспективних зображень на похилих площинах застосовують в монументального живопису - розписи на похилих фризах всередині приміщення палацових споруд і соборів. На похилій картині в станкового живопису будують перспективні зображення високих будівель з близької відстані або архітектурних об'єктів міського пейзажу з висоти пташиного польоту. Побудова перспективних зображень на горизонтальній площині застосовують при розписі стель (плафонів). Відомі, наприклад, мозаїчні зображення на овальних плафонах станції метро "Маяковська" художника А.Дейнеки. Зображення, побудовані в перспективі на горизонтальній площині стелі, називають плафонною перспективою.
Лінійна перспектива на горизонтальній і похилій площинах має деякі особливості, на відміну від зображень на вертикальній картині.
При зображенні в зворотній перспективі предмети розширюються при їх віддалені від глядача, немов центр сходження ліній знаходиться не на горизонті, а всередині самого глядача. Зворотній перспектива утворює цілісний символічний простір, орієнтований на глядача і передбачає його духовний зв'язок зі світом символічних образів. Отже, зворотна перспектива відповідає завданню втілення надчуттєвого сакрального змісту в видимій, але позбавленій матеріальної конкретності форми. Оскільки в звичайних умовах людське око сприймає зображення в прямій, а не в зворотній перспективі, феномен зворотної перспективи досліджувався багатьма фахівцями.
Серед причин появи зворотної перспективи самої простої і очевидної для критиків, було невміння художників зображати світ, яким його бачить спостерігач. Тому таку систему перспективи вважали помилковим прийомом, а саму перспективу - помилковою. Однак таке твердження не витримує критики, зворотна перспектива має чіткий математичний опис, і математично рівноцінна. Зворотна перспектива виникла в пізно-античному і середньовічному мистецтві ( мініатюра, ікона, фреска, мозаїка) як в західноєвропейському, так і у візантійському колі країн. Інтерес до зворотної перспективи в теорії ( П. А. Флоренський) і художній практиці зріс у XX столітті в зв'язку з відродженням інтересу до символізму і до середньовічної художньої спадщини.
·
Схема побудови лінійної перспективи.
·
Схема побудови зворотної перспективи
Тональна перспектива
Тональна перспектива - поняття техніки живопису. Тональна перспектива - це зміна в кольорі і тоні предмета, зміна його контрастних характеристик у бік зменшення, приглушення при віддалені вглиб простору. Принципи тональної перспективи першим обґрунтував Леонардо да Вінчі.
2.4. Повітряна перспектива
Повітряна перспектива
Повітряна перспектива характеризується зникненням чіткості і ясності обрисів предметів у міру їхнього віддалення від очей спостерігача. При цьому дальній план характеризується зменшенням насиченості кольору (колір втрачає свою яскравість, контрасти світлотіні пом'якшуються), таким чином - глибина здається більш світлою, ніж передній план. Повітряна перспектива пов'язана із зміною тонів, тому вона може називатися також і тональної перспективою. Перші дослідження закономірностей повітряної перспективи зустрічаються ще у Леонардо да Вінчі. "Речі на відстані, - писав він, - здаються тобі двозначними і сумнівними; роби і ти їх з такою ж розпливчатістю, інакше вони у твоїй картині здадуться на однаковій відстані ... не обмежуй речі, віддалені від ока, бо на відстані не тільки ці кордони , але і частини тіл невідчутні ". Великий художник зазначив, що віддалення предмета від ока спостерігача пов'язане зі зміною кольору предмета. Тому для передачі глибини простору в картині найближчі предмети повинні бути зображені художником в їх власних кольорах, віддалені набувають синюватий відтінок, "... а самі останні предмети, в ньому видимі, як, наприклад, гори внаслідок великої кількості повітря, що знаходиться між твоїм оком і горою , здаються синіми, майже кольору повітря ... ".
Повітряна перспектива залежить від вологості і запиленості повітря і яскраво виражена під час туману, на світанку над водоймою, у пустелі або степу під час вітряної погоди, коли піднімається пил.
3. Практична робота. Завдання: намалювати інтер’єр кімнати з акваріумом.
Об’єднати середовище кімнати та зображення акваріуму в цілісну композицію.
1. Розташовуємо аркуш паперу горизонтально.
3. Використовуємо шаблон для нашої композиції, обводимо його та поділяємо на три рівних частини (приблизно) це буде лінія горизонту
4. На лінії горизонту позначте точку сходу. Вона зазвичай відкладається на одну третину лініі горизонту.
5. Через точку сходження та кути прямокутника провести лінії через весь аркуш.
6. Ви відтворили кімнату, в якій будуть розташовуватися всі предмети.
7. Від лівого та правого нижнього кута відкладаємо глибину полички в 3 см,
з’єднуємо їх горизонтальною лінією.
8. З нової точки зліва проводимо вертикальну лінію до перетинання з лінією стелі.
9. По стелі проводимо горизонтальну лінію паралельну до існуючої.
10. На горизонтальній лінії відкладаємо 3 см знизу та зверху, точки перетину
з’єднаємо з точкою на горизонті. За допомогою додаткових ліній задаємо рівень води в акваріумі.
За таким самим принципом ми малюємо поличку на якій стоятиме акваріум. Допоміжні лінії витираємо. Деталізація малюнка. В акваріумі домальовуємо водорості, рибки, камінчики, пісок, враховуючи закони лінійної перспективи. Пригадуємо будову рибок. Оформлюємо малюнок додатковими предметами та розфарбовуємо кольором.
Музична композиція Фредеріка Шопена «Осінній вальс»
4. Підбиття підсумку уроку
1. У чому полягає взаємозв’язок людини та природи?
2. Що таке перспектива?
3. Які види перспективи ви запам’ятали?
4. Хто з художників першим описав теорію лінійної перспективи?
5. Хто з художників першим обґрунтував поняття повітряної перспективи?
5. Завершення роботи , перегляд та оцінка творів.
До побачення, діти!
Урок ОТМ Клас 5-Б
Вчитель Стрельцова С. В.
Урок 14. Карнавальні костюми й маски.
Урок казкова подорож
Освітньо-виховні завдання теми: створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність.
Навчальна мета: ознайомлення з історією виникнення костюму та карнавальної маски; стимулювання емоційно-ціннісного і художньо-практичного ставлення учнів до театру; забезпечення умов для художньо-творчої самореалізації; осмислення різноманітних взаємозв’язків мистецтв у системі „людина-культура-світ”.
Розвиваюча мета: розвивати вміння і навички правильного користування матеріалами для передачі колориту художнього твору за задумом, розвивати творчу уяву та творчі здібності учнів.
Виховна мета: виховувати в учнів самостійність, мислення, кмітливість, старанність, наполегливість, бажання творчо працювати.
Тип уроку: урок казкова подорож, урок повідомлення нових знань, урок з елементами творчої діяльності; оцінювання навчальних досягнень.
Обладнання: дошка, мультимедійна дошка, ілюстративний матеріал, музичні композиції Штрауса, контрольні запитання.
Методи і прийоми: розповідь, бесіда, пояснювально-ілюстративний, практикум.
Гештальт-вправи: «Концентрація уваги», №3 «Вогонь та лід»,
«Релаксаційний тренінг».
Хід уроку
Завдання: намалювати один з видів карнавальної маски і прикрасити її декоративними малюнками та засобами для декору.
I. Організаційна частина.
- Добрий день, діти, приготуйте все необхідне до уроку.
Гештальт – вправа (основна) «Концентрація уваги» . Урок ми розпочнемо з невеличкої вправи.
Учні стоять біля своїх парт, дивляться на вчителя. По команді вчителя учні мають повторювати за вчителем те, що він каже, при цьому вчитель супроводжує ці вказівки рухами. За декілька секунд, вчитель ускладнює завдання. Діти продовжують виконувати рухи, які називає вчитель, але вчитель навмисно плутає дітей, показуючи інші рухи. Задача дітей робити ті рухи , що вчитель каже (зосередження уваги).
Вправа проводиться з метою зосередження учнів перед початком роботи, налаштуватися на колективну роботу, розвивати увагу.
- А тепер увага! Нова тема.
II. Подача нового матеріалу.
1.Вступна бесіда
Карнавальні костюми й маски
Всесвітнім символом театру стала пара античних масок – весела і сумна або трагічна і комічна.
Костюм, маска – невід’ємні атрибути театру, вони сприяють миттєвому перетворенню на потрібного персонаж.
Театральна маска – своєрідний символ Венеціанського карнавалу.
З чого все починалося у Венеції
У Венеції, в часи чуми, коли лікарі відвідували хворих, вони надягали маски з довгим пташиним дзьобом. У довгий, схожий на дзьоб ніс маски, вони капали ароматичні масла та інші речовини, так як вважали, що ці ароматичні речовини захищають від зараження чумою.
Поверх одягу лікарі надягали темний довгий плащ. Лікарі в такому одязі виглядали дуже зловісно, і були схожі на моторошного птаха. Цей образ робила ще більш похмурим спеціальна палиця, яку вони тримали в руках, щоб не торкатися хворого чумою руками.
Венеціанський карнавал масок
Венеціанський карнавал масок – найвідоміший, найоригінальніший і найнесподіваніший: тут царство масок і саме життя нагадує театральні підмостки серед каналів. Танці на площах, розкішні шиті золотом і прикрашені дорогоцінними каменями карнавальні костюми. Тільки венеціанському карнавалу притаманна таємничість і магія, містика і чаклунство.
Венеціанський карнавал – найбільше свято Італії, на яке щорічно з'їжджаються тисячі учасників і глядачів з різних країн. Венеціанський карнавал вважається одним з найстаріших карнавалів світу: він зародився ще в часи Середньовіччя, коли загальна тривалість всяких свят складала декілька місяців на рік. Духовними батьками цього пишного заходу можна вважати венеціанських аристократів, що придумали його для того, щоб виправдати своє пристрасне бажання похизуватися один перед одним в незвичайних нарядах і масках.
2. Маски, маски, маски, маскарад
Які традиційні венеціанські образи ?
Це, безсумнівно, Кіт, Громадянин, Доктор Чуми, Баута, Венеціанська Дама. Чималою популярністю користувалися також маски, що прийшли в карнавальну традицію з вуличного театру Венеції – Пульчинелла, Коломбіна, П'єро, Арлекін, Пьедроліно. Багато масок карнавалу – це варіанти масок італійської комедії дель арте, особливого виду вуличного театрального уявлення. До них належать Арлекін, Коломбіна, Педроліно, Пульчінелла та інші персонажі, кожен з яких відрізнявся визначеним характером, стилем поведінки і манерою одягатися.
Процес виготовлення
Процес виготовлення венеціанської карнавальної маски зовні простий. Береться гіпсова форма, змащена вазеліном і заповнюється зсередини шаром пап'є - маше , приготовленого за особливим рецептом. Отримана заготовка висушується і відшліфовується, потім в ній вирізають отвори для очей. Після цього приступають до декору. Маски нерідко покривають шаром спеціальної фарби, щоб вони виглядали як старовинні . Прикраса поверхні – це найчастіше повільний і кропіткий процес, з використанням акрилових фар, золотої і срібної фольги, емалі, лаку, дорогих тканин, стразів, пір'я, бісеру... Тут все залежить від фантазії художника. Деякі екземпляри настільки красиві і майстерно виконані, що їх боязно вдягати. Ціни на такі шедеври часто вражають уяву не менше, ніж їх зовнішній вигляд.
· Венеціанці стверджують , що карнавал народився у їхньому місті
1094 р., коли він вперше був згаданий в офіційних документах.
· Насправді карнавали проводилися ще за часів Стародавнього Риму.
Але все це був "старий" карнавал.
"Новий" карнавал, як іменують його венеціанці, виник не так вже й давно – у 1980 році, коли група ентузіастів переконала владу міста відродити масове народне дійство, скасоване у вісімнадцятому столітті із занепадом Венеціанської республіки. Так з'явився на світ нинішній карнавал, що сполучає в собі стародавні звичаї святкування і найсучаснішу культурну програму.
Види венеціанських масок
До класичних масок, не пов'язаним з театром, відносяться Баута, Венеціанська дама, Кот, Доктор Чуми і вольт.
Баута ( Bauta ) – одна з найпопулярніших венеціанських масок. Вона з'явилася в 17 столітті і служила ефективним прикриттям для представників будь-якого стану і статі. Незважаючи на свій моторошний вигляд, користувалася особливою любов'ю народу, який носив її в поєднанні з довгим чорним плащем, що приховує фігуру, і трикутним капелюхом - tricorno.
Венеціанська Дама (Dama di Venezia) – дуже елегантна і вишукана маска, яка зображує знатну венеціанську красуню епохи Тиціана – ошатну, обвішану коштовностями, з хитромудро укладеним волоссям. У Дами є кілька різновидів: Ліберті, Валері, Саломея, Фантазія і ін.
Кіт ( Gatto ). Котів у Венеції було мало, тому до них ставилися шанобливо і навіть присвятили одну з карнавальних масок. Існувала легенда про те, як якийсь чоловік з Китаю приїхав сюди без гроша, але з котом. Кіт, дарма що був старий, переловив всіх палацових мишей, чим невимовно здивував і порадував дожа (титул глави держави в італійських морських республіках). Тварина залишилася у Венеції, а китаєць повернувся на батьківщину багатієм. Один з його заможних сусідів вирішив, що раз в Європі навіть за нікчемну тварину платять такі гроші, то за дорогоцінній шовк дадуть набагато більше. Сказано – зроблено. Коли купець прибув з вантажем до Венеції, дож прийшов у такий захват від тканин, що запропонував віддати за них найцінніше, що у нього є. Торговець погодився. Так бідний старенький кіт знову опинився в Китаї.
Вольт (Volto). Також відома під назвою Громадянин (Citizen), оскільки її носили у дозволені дні пересічні городяни. Вольт – найбільш нейтральна з усіх масок, яка копіює класичну форму людського обличчя. Вона кріпилася до голови стрічками (у деяких Вольт замість стрічок, на підборідді була ручка).
2.2 Пластичний тренінг (елементи тілесно-орієнтованої терапії) вправа №3 «Вогонь та лід»
Учні виконують вправу, стоячи за партами, дивлячись на дошку. Вчитель називає кольори теплої кольорової гами і говорити "Вогонь", учні рухають всім тілом, потім на холодну гаму і каже "Лід", учні застигають у позі, в якій застала їх команда. Для закріплення матеріалу вчитель мовчить, а тільки показує на кольори теплої і холодної гами, учні повинні або рухатися або завмерти.
3. Практична робота.
Намалювати один з видів карнавальної маски та прикрасити її декоративними малюнками та засобами.
З нами постійно є один магічний вимірювальний інструмент, наша долонька. Якщо ви прикладете до обличчя долоньку, то побачите що долонька закриває ваше личко. Беремо ваш папір та згортаємо його навпіл. Це буде серединка нашої маски. Складаємо ще раз навпіл – це середина, де будуть розташовуватися очі. Загальна висота долоньки – це ваша маска, на ваше личко. Можна обмальовувати абрис маски та розмальовувати.
Вправи з поведінкової терапії 2. «Релаксаційний тренінг»
Робота виконується під музичні композиції Й. Штрауса (Iogann_SHtraus_-_Noch_v_Venecii)
4. Завершення роботи, перегляд та оцінка дитячих робіт.
До побачення, діти!
Немає коментарів:
Дописати коментар